Початок лікування при діагнозі «непояснене безпліддя»

Діагноз «непояснене безпліддя» часто викликає розгубленість у пар — як лікувати те, причину чого не знайдено? Насправді цей стан зустрічається приблизно в 30% випадків. Завдяки сучасним репродуктивним методикам, відсутність очевидної причини безпліддя не означає відсутність шансів на вагітність.

Що означає діагноз «непояснене безпліддя» і чому причина може бути непомітною?

Непояснене безпліддя діагностується методом виключення, коли всі стандартні методи діагностики не виявляють відхилень. Тобто у жінки регулярні менструації, прохідна хоча б одна маткова труба, нормальна овуляція та відсутні патології матки. У чоловіка спермограма відповідає референсним значенням ВООЗ. При цьому природне зачаття не відбувається після періоду регулярного статевого життя без контрацепції, що зазвичай становить 12 місяців у жінок до 35 років і 6 місяців у жінок старшого віку.

Проблема полягає в тому, що існують фактори фертильності, які сучасна медицина поки не може виміряти або виявити рутинними методами. Це може бути недостатня якість яйцеклітин на клітинному рівні, порушення запліднення на молекулярному етапі, тонкі імунологічні проблеми або проблеми з імплантацією.

У частини пар вагітність може настати і без активного лікування, однак очікування інколи затягується, а з віком прогноз погіршується. Саме тому репродуктологи пропонують активну терапію, щоб прискорити настання вагітності та не втратити дорогоцінний час, особливо для жінок старше 35 років.

У межах підготовки до лікування лікар може звертати увагу на процеси клітинного метаболізму та оксидативного стресу, які не відображаються у стандартних аналізах, але мають значення для якості яйцеклітин. У таких випадках інколи розглядають застосування нутритивних добавок, зокрема Мітогенола як допоміжного елемента загальної підготовки.

Обстеження перед стартом лікування «непоясненого безпліддя»

Перед початком лікування важливо пройти базове обстеження, яке дає можливість оцінити репродуктивний потенціал пари та правильно спланувати терапевтичну тактику.

Основні методи діагностики:

• оцінка оваріального резерву (рівень АМГ та підрахунок антральних фолікулів на УЗД);
• перевірка прохідності маткових труб (гістеросальпінгографія або соногістерографія);
• спермограма за критеріями ВООЗ у лабораторії з контролем якості;
• аналізи функції щитоподібної залози та обстеження на інфекції (за потреби);
• генетичне консультування при повторних невдачах або втратах вагітності.

За результатами досліджень лікар визначає оптимальну стратегію лікування або необхідність додаткових кроків, щоб підвищити шанси на успіх.

Як зміна способу життя може вплинути на шанси завагітніти?

До початку медикаментозного лікування варто оптимізувати фактори, що піддаються контролю.

• Індекс маси тіла має значення — як надмірна вага, так і недостатня можуть порушувати овуляцію та знижувати якість яйцеклітин.
• Паління різко знижує фертильність обох партнерів. У жінок ця звичка прискорює виснаження оваріального резерву, у чоловіків — погіршує якість сперми.
• Алкоголь у помірних дозах допустимий, але регулярне зловживання негативно впливає на репродуктивну функцію.

Підтримка репродуктивного здоров’я за допомогою якісних вітамінно-мінеральних комплексів за призначенням лікаря може сприяти покращенню якості яйцеклітин та оптимізації репродуктивної функції.

Які методи лікування використовують першими?

Більшість міжнародних протоколів рекомендують розпочинати зі стимуляції овуляції в поєднанні з внутрішньоматковою інсемінацією. Це менш інвазивний та економічно доступніший метод порівняно з ЕКЗ.

Типовий протокол передбачає 3–4 цикли стимуляції з інсемінацією. Згідно з дослідженнями Американського товариства репродуктивної медицини, кумулятивна частота живонародження за три спроби може досягати 31% у відібраних пацієнток. Після третього циклу ефективність знижується, тому продовжувати цей метод понад чотири рази недоцільно.

Для жінок до 38 років такий підхід виправданий як старт лікування. Показник вагітності на цикл становить близько 8–22%, залежно від віку та інших факторів. Це нижче, ніж при ЕКЗ, але враховуючи меншу інвазивність та вартість, багато пар обирають спочатку спробувати цей варіант.

Під час циклів стимуляції та інсемінації лікарі часто приділяють увагу підтримці гормонального фону та ендометріальної відповіді. У межах комплексного підходу можуть застосовуватися нутритивні комплекси, зокрема ФертилОва. Їх використовують як доповнення до стандартної терапії.

Коли варто переходити до більш інтенсивних протоколів?

Вік жінки — критичний фактор у виборі стратегії лікування. Для пацієнток 38–42 років доцільним є негайний перехід до ЕКЗ. Показник живонародження при ЕКЗ для цієї вікової групи становить 31% за два цикли, тоді як стимуляція з інсемінацією дає лише 13–16%.

Для жінок до 38 років більшість репродуктологів рекомендують перейти на ЕКЗ після 3–4 невдалих циклів стимуляції з інсемінацією. Цей підхід особливо виправданий, якщо є такі супутні фактори:

• знижений оваріальний резерв;
• легкі відхилення в спермограмі чоловіка, які не виключають діагноз «непояснене безпліддя»;
• підозра на проблеми з імплантацією. 

Загальна підтримка організму протягом підготовки до будь-якого протоколу залишається важливою частиною комплексного підходу.

Роль очікувального спостереження

Молоді люди із коротким терміном безпліддя (до двох років) та хорошим прогнозом природного зачаття можуть розглянути очікувальну тактику протягом 6–12 місяців. Проте важливо враховувати психологічний аспект. Багато пар емоційно виснажені роками невдалих спроб і потребують активних дій, навіть якщо медичний прогноз дає можливість почекати. Відкрита розмова з репродуктологом про ризики, переваги та реалістичні очікування від кожного методу допомагає прийняти рішення, яке враховує як медичні, так і особисті обставини майбутніх батьків.