Обстеження на непліддя: етапність

Коли після року спроб зачати дитину пара не бачить довгоочікуваних двох смужок на тесті, настає час для детального обстеження на непліддя. За статистикою, з цією проблемою стикається близько 15% пар репродуктивного віку. Важливо розуміти, що за умови своєчасної та точної діагностики непліддя у більшості випадків піддається корекції.

Що таке обстеження на непліддя?

Це комплекс діагностичних заходів, спрямованих на виявлення причин, які заважають парі зачати дитину природним шляхом. Процес завжди передбачає обстеження обох партнерів.

Діагностика будується за принципом «від простого до складного» — спочатку виконуються базові неінвазивні тести, які допомагають виявити найпоширеніші причини. Якщо вони не дають відповідей, переходять до більш специфічних методів.

З чого почати: первинна консультація та збір анамнезу

Перший візит до репродуктолога починається з детальної розмови та базового огляду. У жінки лікар уточнює:

• тривалість спроб зачаття;
• особливості менструального циклу;
• перенесені захворювання й операції;
• наявність хронічних патологічних змін;
• спадкові фактори;
• попередні вагітності та викидні;
• ліки, що приймаються, та спосіб життя.

Окрему увагу приділяють чоловічому анамнезу: перенесеним інфекціям, травмам і операціям на органах малого таза, крипторхізму в дитинстві, шкідливим звичкам.

Фізикальний огляд включає оцінку індексу маси тіла, гінекологічний огляд у жінок та обстеження статевих органів у чоловіків. На підставі отриманих даних лікар формує індивідуальну стратегію обстеження.

Лабораторні дослідження та аналіз гормонів

Гормональний профіль — основа діагностики репродуктивного здоров’я жінки. На 2-й–5-й день менструального циклу досліджують базові показники:

• фолікулостимулюючий гормон;
• лютеїнізуючий гормон;
• естрадіол;
• антимюллерів гормон.

Ці аналізи допомагають оцінити оваріальний резерв на етапі планування вагітності. Обов’язково перевіряють тиреотропний гормон та пролактин — порушення функції щитоподібної залози та гіперпролактинемія можуть спричиняти безпліддя та повторні викидні.

Для підтвердження овуляції на 20-й–22-й день 28-денного циклу вимірюють рівень прогестерону. Підвищення його концентрації свідчить, що овуляція відбулася. При підозрі на синдром полікістозних яєчників додатково досліджують тестостерон, ДГЕА-С, 17-гідроксипрогестерон.

УЗД та інструментальні методи діагностики

Ультразвукове дослідження органів малого таза — базовий метод візуалізації в репродуктології та важливий складник оцінки здоров’я жінки. Трансвагінальне УЗД дає змогу дослідити структуру матки, товщину ендометрія, виявити міоми, поліпи, вроджені аномалії. Також підраховується кількість антральних фолікулів — ще один маркер оваріального резерву.

Гістеросальпінгографія (ГСГ) залишається золотим стандартом для оцінки прохідності маткових труб, адже трубний фактор відповідає за значну кількість випадків непліддя. Процедуру виконують на 6-й–13-й день циклу після менструації, але до овуляції.

При підозрі на ендометріоз, спайки, патологію труб, які не визначаються на ГСГ, може знадобитися гістероскопія — малоінвазивна операція, яку проводять через невеликі проколи. Вона дає змогу безпосередньо оглянути порожнину матки зсередини та виявити синехії, субмукозні вузли, перегородки.

Додаткові обстеження: спермограма, каріотипування, генетичні тести

Спермограма — перший та найважливіший аналіз для чоловіка, адже порушення сперматогенезу напряму впливають на репродуктивну функцію. За критеріями ВООЗ, нормальними вважаються показники:

• об’єм від 1,5 мл;
• концентрація сперматозоїдів понад 15 млн/мл;
• рухливість понад 40%;
• нормальних форм від 4%.

Каріотипування — цитогенетичний тест, який виявляє хромосомні аномалії у партнерів. Його рекомендують парам з невстановленим непліддям, що триває понад 12 місяців, повторними викиднями, невдалими спробами ЕКЗ, азооспермією або важкою олігоспермією (менш як 5 млн/мл).

Генетичне носійство рецесивних мутацій також може бути причиною проблем. Якщо обидва партнери є носіями однієї мутації, ризик народження хворої дитини становить 25%. Для чоловіків з азооспермією важливе дослідження мікроделецій Y-хромосоми.

План обстеження поетапно для жінок та чоловіків

Раціональна діагностика передбачає чітку послідовність. Для жінок молодше 35 років обстеження починають після 12 місяців марних спроб, для старших за 35 — після 6 місяців, після 40 — одразу. Етапи обстеження:

• Етап 1. Збір анамнезу, огляд, базові гормони (3-й день циклу: ФСГ, ЛГ, Е2, АМГ, ТТГ, пролактин), УЗД органів малого таза, підрахунок антральних фолікулів.
• Етап 2. Підтвердження овуляції, оцінка прохідності труб (ГСГ), спермограма партнера. Якщо виявлені відхилення в спермограмі — гормональний профіль чоловіка, можливо УЗД мошонки.
• Етап 3 (при необхідності). Каріотипування обох партнерів, генетичне носійство, імунологічні тести (при повторних викиднях), гістероскопія або лапароскопія при підозрі на внутрішньоматкову патологію чи ендометріоз.

Чоловіки здають спермограму, аналізи на гормони, проходять огляд уролога, за показаннями — УЗД мошонки, каріотипування, аналіз на мікроделеції Y-хромосоми. Важливо розуміти, що діагностика має бути персоналізованою — не кожному пацієнту потрібен повний спектр досліджень.

Коли звертатися до репродуктолога?

Звернутися до фахівця варто за відсутності вагітності після 12 місяців регулярних спроб у жінок до 35 років, після 6 місяців — у віці 35–40 років, та одразу після 40 років. Не слід відкладати консультацію при нерегулярному або болісному менструальному циклі, підозрі на ендометріоз, перенесених запальних захворюваннях органів малого таза, позаматковій вагітності чи операціях на матці та яєчниках.

Чоловікам рекомендована консультація при варикоцеле, крипторхізмі в анамнезі, перенесеному паротиті після статевого дозрівання або травмах мошонки. Ці стани безпосередньо впливають на здоров’я чоловіка та якість сперматогенезу. Генетична консультація показана за наявності спадкових захворювань у родині чи повторних викиднів у партнерки.

Репродуктолог не лише проводить діагностику, але й призначає комплексне лікування, яке може включати вітамінно-мінеральні комплекси та фітопрепарати. Вони не лікують непліддя безпосередньо, але сприяють поліпшенню репродуктивної функції, підвищенню якості яйцеклітин та сперматозоїдів, їх будови та рухливості.