Як зменшити ризик OHSS під час IVF: поради пацієнтам і лікарям

Синдром гіперстимуляції яєчників — одне з найсерйозніших ускладнень допоміжних репродуктивних технологій, яке вимагає пильної уваги як від лікарів, так і від пацієнток. Розуміння механізмів виникнення цього стану та знання способів профілактики допомагають мінімізувати ризики й зберегти здоров’я вагітної жінки.

Що таке синдром гіперстимуляції яєчників і чому він виникає?

Синдром гіперстимуляції яєчників (OHSS) розвивається через надмірну реакцію організму на стимуляцію гормонами під час лікування безпліддя. У відповідь на введення ХГЛ (хоріонічного гонадотропіну людини) яєчники починають продукувати підвищену кількість судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), який збільшує проникність капілярів.

Це призводить до витоку рідини з судинного русла в черевну порожнину та інші позасудинні простори. Яєчники збільшуються в розмірах через формування множинних кіст, а накопичення рідини в животі викликає відчуття здуття, біль та інші симптоми. Згідно з даними досліджень, помірний та важкий OHSS розвивається приблизно у 3–6% циклів ЕКЗ, хоча легкі форми трапляються значно частіше.

Хто перебуває у групі ризику?

Існує низка факторів, що підвищують ризик розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників:

• Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ). Пацієнтки з цим діагнозом частіше надмірно реагують на стимуляцію.
• Велика кількість антральних фолікулів. Навіть без інших ознак СПКЯ високий AFC є самостійним фактором ризику.
• Підвищений рівень антимюлерового гормону (АМГ). Вказує на високий фолікулярний резерв і водночас на ймовірно посилену відповідь яєчників на стимуляцію.
• Перенесений раніше епізод OHSS. Попередня гіперстимуляція значно збільшує ймовірність розвитку синдрому у наступних циклах.
• Молодий вік. У жінок до 35 років яєчники зазвичай реагують на стимуляцію активніше.

Виявлення цих факторів допомагає заздалегідь адаптувати протокол і застосувати заходи профілактики — від зниження дози препаратів до використання більш безпечних схем стимуляції.

Які симптоми OHSS варто знати?

Прояви синдрому гіперстимуляції яєчників можуть з’являтися як упродовж тижня після тригерного уколу, так і пізніше.

Основні симптоми OHSS:

• здуття та відчуття тиску внизу живота;
• нудота, блювання, погіршення самопочуття;
• швидке збільшення окружності живота;
• зменшення кількості сечі;
• утруднене дихання або відчуття нестачі повітря;
• різке збільшення ваги за короткий час;
• проноси або загострення захворювань травної системи.

Ознаки тяжкого OHSS:

• виражена слабкість і запаморочення;
• задишка, скупчення рідини в грудній клітці або навколо серця;
• різке зниження тиску;
• відсутність сечі;
• сильний біль у животі.

Тяжкий OHSS може супроводжуватися небезпечними ускладненнями, як-от тромбоемболія, перекрут або розрив яєчника. Своєчасне звернення до лікаря допомагає уникнути прогресування стану та мінімізувати ризики.

Як пацієнтка може знизити ризик гіперстимуляції яєчників самостійно?

Жінка може певною мірою впливати на перебіг легких форм OHSS та ризик ускладнень, дотримуючись рекомендацій лікаря. Важливо пити достатню кількість рідини (орієнтовно 1,5–2 л на добу за відсутності протипоказань), надаючи перевагу напоям з електролітами, та стежити за діурезом. Помірна щоденна активність (спокійна ходьба, легкі побутові навантаження) допомагає знизити ризик тромбоутворення, тоді як від інтенсивних тренувань на тлі збільшених яєчників варто утриматися.

Щоденний контроль ваги та обхвату талії допомагає вчасно помітити тривожні зміни. Рекомендується вести записи випитої рідини та частоти сечовипускання — якщо за добу виділяється менш ніж 1 літр сечі, це привід негайно звернутися до лікаря.

Комплексна підтримка репродуктивного здоров’я включає приймання якісних вітамінно-мінеральних комплексів за призначенням лікаря. Такі препарати не є ліками, але сприяють поліпшенню репродуктивної функції та загального стану організму під час підготовки до протоколу ЕКЗ.

Які протоколи допомагають лікарю уникнути OHSS?

Для пацієнток із підвищеним ризиком OHSS застосовують кілька перевірених стратегій. Основний підхід — індивідуальний добір мінімальних ефективних доз гонадотропінів з урахуванням оваріального резерву. Безпечнішими вважаються протоколи з антагоністами ГнРГ, які знижують частоту гіперстимуляції. Заміна тригера ХГЛ на агоніст ГнРГ також істотно зменшує ризик синдрому.

За надмірної реакції використовують «coasting» — коротку паузу у введенні гонадотропінів. Якщо ризик залишається високим, перенесення ембріона відкладають і застосовують стратегію «freeze-all» із перенесенням у наступному циклі. Додатковими заходами можуть бути застосування каберголіну або корекція супутньої терапії залежно від клінічної ситуації. Пацієнтку інформують про можливі ризики та симптоми, що потребують негайного звернення по допомогу.

Під час підготовки до ЕКЗ важливо, щоб організм працював стабільно. Потрібно враховувати супутні хронічні стани, зокрема інфекції сечовидільної системи. Вони безпосередньо не впливають на ризик OHSS, але можуть позначатися на загальному самопочутті пацієнтки під час стимуляції. За потреби може бути рекомендована додаткова підтримка. Biofilm Defens — ферментно-рослинний комплекс, компоненти якого сприяють руйнуванню бактеріальних біоплівок і можуть допомагати зменшувати ризик повторних епізодів циститу.

Коли варто негайно звертатися за допомогою?

Негайне звернення до лікаря необхідне при появі будь-якого з наступних симптомів:

• нездатність утримувати рідину через постійне блювання;
• виражене утруднення дихання або біль у грудях;
• різкий біль у животі, який не зменшується від знеболювальних;
• набряк або біль у нозі (особливо в литці);
• темна або мінімальна кількість сечі протягом доби.

Важкий OHSS може призвести до серйозних ускладнень, включно з тромбоемболією, нирковою недостатністю, гострим респіраторним дистрес-синдромом. За таких обставин потрібна госпіталізація з інтенсивним моніторингом та лікуванням. Рання діагностика та своєчасне втручання запобігають розвитку критичних станів.

Підтримка загального здоров’я організму протягом усього лікування є невіддільною частиною успішного протоколу. Відкрита комунікація з репродуктологом, ретельне дотримання призначень та уважність до власних відчуттів створюють оптимальні умови для безпечного проходження процедури ЕКЗ та досягнення головної мети — здорової вагітності.